Єшуа: Спасіння як шлях, а не точка

Якщо читати Синодальний переклад, можна помітити одну повторювану особливість: єврейське слово «єшуот» — спасіння у множині — майже завжди передається в однині. Складається враження, нібито спасіння — це разова подія, один акт, одна точка на лінії життя. Але в оригіналі Танаха, у мові Завіту, спасіння — це процес, шлях, рух.

Коли Всевишній виводив Ізраїль з Єгипту, Він не просто відкрив один вихід, одні двері. У книзі Вихід (14:13) сказано:
«Ви побачите єшуот, які Я вчиню».
Це не один момент. Це хвилі визволення. Коментатори кажуть: одного разу Бог вивів Ізраїль з Єгипту, але безліч разів Він виводив Єгипет із Ізраїлю. І в цьому — вся суть спасіння.

Ми робимо один крок — піднімаємося, залишаємо світ, вирішуємо йти за Богом. Це наш Вихід. Але скільки разів після цього Всевишній лагідно, терпляче й наполегливо вказує нам на залишки Єгипту всередині нас? На вкорінені страхи, гординю, приховані залежності, хибні переконання?
Він не звинувачує, не відкидає. Він витягує. І кожен такий крок — це єшуот. Кожне внутрішнє визволення — частина великого шляху.

Але буває, ми втомлюємося. Ми лякаємося світла, у якому так помітні тіні. Ми відступаємо від чергового «спасіння», ховаємось від преображення. Це трапляється з кожним. І в цьому немає остаточного вироку. Бо шлях залишається відкритим. У будь-яку мить можна повернутися. І щойно ми робимо крок — неважливо, наскільки слабким він здається — Він зустрічає нас, щоб продовжити визволення.

Справжнє спасіння — не разова декларація, а серія доторків Неба до душі, кроків із рабства у свободу, із темряви у світло, із самості — до Бога.
І кожен, хто йде цим шляхом, — уже на дорозі визволення.

Тож дозволь Йому завершити те, що Він почав. Не втікай від єшуот. Вони не зламають тебе — вони зроблять тебе живим.
Повертайся.
Бо шлях відкритий. І тому, що тебе там чекають.