Мудрість змії: мистецтво не слухати

Багато хто, напевно, не раз чув у церквах тлумачення слів Ісуса з Євангелія:
«Будьте мудрі, як змії, і прості, як голуби» (Матвія 10:16).
Скільки вже сказано на цю тему… Скільки різних інтерпретацій, спроб розкрити цей, здавалося б, парадоксальний образ. Простота голуба — зрозуміла: лагідність, чистота, щирість. Але в чому мудрість змії? Чому саме змія названа прикладом для наслідування?

Одне з ключових тлумачень ми знаходимо в Псалмах (57:5–6):
«…як глухий аспид, що затуляє вуха свої і не чує голосу заклинателя, найумілішого в заклинаннях».

Ось вона — мудрість змії: вміння не чути. Вміння бути вибірково глухим.
Навіть до найумілішого голосу, навіть коли звучать правильні, солодкі, спокусливі слова — змія залишається нечутливою. І саме тому Писання порівнює її мудрість із тією, що потрібна нам.

У цьому світі надто багато голосів. Світ став майстром заклинань. Він уміє гарно говорити. Він співає, шепоче, переконує, тисне, обіцяє, умовляє.
Як заклинатель перед змією, він намагається виманити нас із території Завіту, із простоти віри, з безпеки Божого слова.
Він пропонує свій «світ», який усередині — темрява. Він переконує жити «розумно», «практично», «як усі». Але мудрість у тому, щоб не слухати. Закрити вуха. Стати глухим — не до людей, а до системи цього віку. Вимкнути сприйняття всього, що намагається відвести тебе геть від Голосу Пастиря.

Будь мудрим, як змія, — не дай себе зачарувати. Збережи тверезість. Не реагуй на гарну мову, якщо в ній немає істини. Нехай твоє серце буде як ретельно налаштований інструмент, що приймає тільки одну частоту — Голос Всевишнього.

А простота голуба? Вона йде поруч. Це не наївність, а відкритість. Не дурість, а ясність. Не гра, а справжність.
Разом — це дає силу й чистоту. Простота — у серці, мудрість — у вухах. Не слухай кожного, хто говорить від імені «істини» — слухай Того, Хто є Істиною.